Перестав допомагати рідним, вистачило грошей на подарунок дружині

Савелій зайшов додому в роздумах. Його дружина Наташа вже давно не їздить з ним до його батьків. Вона взагалі нічого не хоче знати про його сім’ю. Вони так частина сварилися через його родичів, що він і сам вже не хоче обговорювати це питання.

-Ну як? – Наташа вийшла зі спальні. Молодший Ігор міцно спав у мами на руках.

Савелій подивився на дружину і молодшого сина і посміхнувся. Як вона все встигає. У них троє пацанів.

-Напевно я більше туди не поїду. Не ради мене з порожніми руками.

-А хліба хоч додому купив? – Наташа пішла на кухню, де клацнула чайник.

-Купив. Як ти любиш. – Він зняв рюкзак і дістав хліб.

-Зараз Ігоря в ліжечко покладу і розкажеш. – Наташа пішла в кімнату.

А що розповідати дружині? Зізнатися що вона була права. Так. Права. Савелій підійшов до шафки, де лежав чай і цукор. Він насипав в чашку цукор, налив заварку і сів за стіл в очікуванні окропу.

Коли він зробив поворот не туди?

Їх у батьків було троє. Старший Семен, потім через рік Олена і ще через рік Савелій. Сім’я була простою, з робочого класу. Жили в трійці, яку встигли отримати батьки. Жили скромно, Савелій за Семеном одяг все доношував, Ленке віддавала родичка від батька своєї дочки. Семен з Оленкою особливо ніколи ні до чого не прагнули, а Савелій ненавидів стару одяг брата, бо той носив не акуратно.

Після училища Семен в армію пішов, а Оленка закінчила одинадцять класів і народила старшого. Савелій ж закінчив одинадцять класів і поступив в інститут, який ледь не кинув через місяць. Батьки були зайняті недолугої дочкою і на молодшого сина грошей зовсім не залишалося. А його стипендії на проїзд з їх глибокого Підмосков’я в столицю не вистачало. Тоді виручив декан, допоміг місце в гуртожитку вибити, а заодно прилаштував його на кафедру, адже після переїзду Савелія в общагу перестали давати йому грошей навіть на їжу.

Закінчивши інститут Савелій хотів повернутися додому, але там місця йому не було. В одній кімнаті Ленка вже з двома дітьми, а в другій Семен співмешканку привів. Так і залишився Савелій в Москві. Добре хоч з роботою пощастило. Його після практики запросили на роботу. Зняв Савелій койко-місце у гуртожитку і почав орати.

До батьків їздив пару раз в місяць. Спочатку якихось гостинців племінникам возив, потім пішло поїхало і ось він вже сумками тягав продукти, ліки батькам, речі племінникам. Але при цьому прагнув накопичити грошей хоча б на свій куток. Нехай кімнатку, але свою.

З Наташею він познайомився, коли купував ту саму кімнату. Наташа її продавала. Дісталося від якогось родича. Їй вона ні до чого. Її батьки додавали грошей, щоб вона купила квартиру. Поки оформляли угоду дізналися один одного ближче.

Після знайомства з Наташею справи у Савелія пішли в гору. І на роботі підвищення і грошей став отримувати більше. Коли одружилися, у Наталиної квартирі жити стали. Однушечка, але їм добре удвох.

Наташа перший час разом з чоловіком їздила до його батьків, але потім почала відмовлятися.

-Пробач милий, але не можу я дивитися як вони з тебе гроші тягнуть. Твій брат рік вже не працює, а ти його дружину і дитину годуєш. Твоя сестра третього чекає не зрозумій від кого.

-Наташа, ти не розумієш, це моя сім’я. Я повинен їм допомагати у скрутну хвилину. Коли мені буде потрібна допомога, вони мені допоможуть.

-Не допоможуть. Ти їм потрібен поки ти їх годуєш.

-Не говори дурниць, ми сім’я.

Коли Наталя завагітніла, то постало питання з житлом. Дістали з кубушки накопичення і взяли іпотечну троячку. Вирішили відразу серйозно розширюватися, тому що хотіли двох дітей. Кімната Савелія здавалася. Копійки, але все менше іпотеку з гаманця платити. Жили поки в Наталиної квартирі, тому що їх квартира не добудована, а потім ремонт і все інше.

Тільки у них замість однієї дитини відразу двійня. Материнським капіталом частина іпотеки погасили. Навіть всі декретні Наталії в неї спустили, щоб потім менше платити, благо Савелія знову підвищили.

Тільки ось до батьків Савелій не припиняв їздити і возити сумки з продуктами.

-Ну не правильно це. Твої батьки навіть онукам ні якої іграшки не подарували. А ти їм все возиш і возиш.

-Наташа, ну як ти не розумієш, батькам потрібна допомога. Я ж їх син. Ми ж не бідуємо, не останній шматок хліба доїдаємо. – Заспокоював сам себе Савелій. Та й не міг він по іншому. Коли він приїжджав, племінники починали з нього питати що привіз. Мама писала список ліків до наступного приїзду.

Ось і квартира здалася. Тільки в’їжджати в голі стіни не хотілося. Коли нарешті закінчили ремонт виявилося, що Наталя вагітна. Наталя навіть на роботу толком вийти не встигла.

-Сав, ну ти зрозумій, ми не можемо собі дозволити утримувати твою рідню. У нас тепер троє дітей і я невідомо коли на роботу вийду.

-Наташа, як ти не розумієш, я допомагаю їм зараз, а вони допоможуть мені коли мені потрібна допомога буде.

-Знаєш що, якщо ти так в них впевнений, то наступний раз коли поїдеш, прийди з порожніми руками і попроси грошей в борг, іпотеку закрити. І якщо я не права, то я більше ні слова не скажу.

Засмучувати дружину Савелій не хотів, але довести,що вона не права дуже хотів. Коли він поїхав до батьків, то нічого не купив, тільки батькам ліки і племінникам по шоколадці.

-Вибач, мамо, все що зміг. – Савелій виклав на стіл все, що привіз.

-У сенсі що зміг? Я ж просила Єгору новий телефон. – Сестра встала в позу. – У мене грошей на нього немає, а хлопцеві нормальний телефон потрібен.

-А де моя улюблена ковбаса? – Брат теж був незадоволений.

-Вибачте, у нас грошей немає. На роботі складності. Премії урізали. А Ігорчику багато довелося купувати. – Савелій не хотів вірити словами рідних.

-Якщо грошей немає, то не треба було третього народжувати. – Мати невдоволено перебирала ліки. – І чому ти мені купив не всі таблетки, що я замовляла.

-Мам, я в минулий раз тобі купив великі пачки, їх повинно було більше ніж на місяць вистачити.

-Ха, так вона їх Петрівні продає зі знижкою. – Усміхнувся брат. – От їй і бракує.

-Що? Ти продаєш таблетки, які я купую?

-Дурниці якісь. – Мати кинула поглядом на старшого сина. – Сама все п’ю. Тобі рецепти від лікаря показати? – Жінка швидко згребла ліки.

-Я хотів попросити грошей. Нам треба терміново іпотеку закрити.

-Не можете собі дозволити, не треба було хороми купувати. – Сестра з незадоволеним виглядом покинула кухню.

-Наступного разу, щоб ковбаси привіз. – Брат теж пішов з кухні.

-Мам, мені терміново треба. – Савелій сподівався на матір, що вона не з-за грошей.

-Немає в мене грошей немає! І наступного разу привези все по списку!

-Пробач, мамо, але у мене немає більше грошей на ліки. – Савелій пішов геть, поки йому в спину летіли неприємні слова матері, що він не вдячний.

Вже підійшовши до будинку Савелій згадав, що Наташа попросила зайти і купити свіжого хліба. Він загорнув у хлібну намет. Коли він оплатив карткою покупку, то йому прийшло повідомлення про залишок на рахунку. Савелій глянув на повідомлення і здивувався сумі, що там була. Це ті гроші, що він не витратив на рідних. Сума його трохи струснула. Він озирнувся. Йому дуже захотілося їх витратити на дружину і дітей. В сусідньому домі був ювелірний магазин і саме він попався йому на очі.

Коли Наташа вийшла із спальні, Савелій уже розмішував чай. А для Наташі стояла її велика кружка чаю з молоком.

-Спасибі. Ну ти як?

-Так от подумав, що у мене прекрасна дружина і я так нічого тобі не подарував на народження Ігорка. – Савелій дістав з кишені мішечок і подав дружині.

Наташа відставила чашку з чаєм і відкрила подарунок. Це була ланцюжок з кулоном у вигляді краплі з дрібними камінчиками, які своїм блиском створювали ефект краплі роси.

-Звідки гроші? Ти ж вчора спустошив скарбничку на погашення іпотеки.

-Трохи заощадив на сімейні витрати.

-Ти у мене найкращий. – Наталія обняла чоловіка. Вона була рада, що він нарешті зрозумів, що його рідні всі ці роки за його рахунок створювали собі комфорт.

З рідними Савелій майже не спілкувався. Мати телефонувала, вимагала, щоб він привів ліки і сплатить кварплату. Телефонувала Сестра і вимагала подарунки дітям. Брат був так ображений на відсутність ковбаси, що перестав дзвонити. Але у Савелія були інші плани на його гроші. Хотілося побудувати свій будинок, щоб дітей було побільше місця.