Коли дружина – не дуже господарська дівчина, чи хлопець навчився готувати за місяць

Ще рік тому я й уявити не міг, що буду робити всю домашню роботу самостійно. Жив з батьками, допомагав їм, звичайно, але готувала, прала і прибирала в основному мама. Так було, поки я не зустрів Катю.

Познайомилися ми в загальній компанії, вона мені відразу сподобалася – красива, доглянута. Виявилася дуже приємною в спілкуванні. Роман наш розвивався швидко і через півроку ми одружилися і стали жити разом.

Спочатку Катюша намагалася бути зразковою господинею – готувала борщі, пекла пироги навіть. Але її ентузіазму вистачило буквально на місяць – потім дружину ніби підмінили.

• Слухай, ну ти ж доросла людина – сам собі сорочку погладити! У мене манікюр ще не висох.
• Добре, спробую. А що на вечерю?
• Вечерю я теж не встигла приготувати, там пельмені у морозилці – звари сам, будь ласка.
• Окей.

Ну, втомилася – подумав я в перший раз. Але це стало повторюватися з підозрілою регулярністю, а через пару місяців – увійшло в норму.

• Коль, у нас на вечерю що сьогодні?
• Зараз буду готувати плов, поки нічого немає.
• Слухай, прати будеш – закинь і мої джинси теж.
• Добре.

Дружина приходила додому з роботи і сідала за ноутбук – могла просидіти в соц. мережах до півночі. Я ж у цей час наводив порядок, мив посуд, гладив нам одяг на завтра.

• Слухай, а що я завтра на роботу візьму? Ти зібрав мені контейнер з їжею?
• Зараз зберу.

Батьки трохи привели мене до тями – змусили поглянути на ситуацію з боку.

• Слухай, а ти вважаєш це ось все нормальним? Таке відчуття, що у вас ти – дружина. Адже це неправильно, домашні справи – жіночий обов’язок. Добре, звичайно, коли чоловік намагається допомогти, але коли все сам робить – навіщо така дружина?
• Та мені не складно, я розумію, вона втомлюється.
• А ти що, не втомлюєшся? Адже ви обоє працюєте.

Адже і правда – як-то це неправильно. Вирішив поговорити з дружиною.

• Ні, а що ти хочеш? У мене один манікюр 1. 5 тисячі коштує. Невже я буду кожен день чашки намивати і підлоги надраивать?
• Ну як же інші знаходять вихід із ситуації.
• А що мені інші? Ти на мені одружився, здається, а не на інших. З самого початку вибирав доглянуту – так що ж ти хочеш тепер?
• Але я ж не знав, що нічого робити не будеш!

По-хорошому прийти до спільного рішення не вдалося – дружина відмовлялася слухати мене. Я думав пару днів і вирішив – так тривати більше не може.

• Так, Кати, нам треба серйозно поговорити.
• Знову почалося.
• Ось саме про це! Я розумію, що ти не домробітниця, але я і не наймався тебе обслуговувати. Коли ми тільки одружилися ти прекрасно з усім справлялася – і готувала смачно і забиратися встигала, і речі завжди були чисті і випрасувані. Так що ми ділимо обов’язки навпіл, або вирішуємо по-іншому наше питання. Я тебе, звичайно, дуже люблю, але так жити все життя я не готовий!
• Добре, я зрозуміла все, я виправлюся. Що тобі на вечерю приготувати?

Ось, давно б так.